Грінченко Борис Дмитрович (1863 – 1910) – україн-ський письменник (поет, прозаїк, публіцист, перекла-дач, літературознавець, драматург), фольклорист, етно-граф, мовознавець, лексикограф, видавець і

Грінченко Борис Дмитрович (1863 – 1910) – український письменник (поет, прозаїк, публіцист, перекладач, літературознавець, драматург), фольклорист, етнограф, мовознавець, лексикограф, видавець і ре

Борис Дмитрович Грінченко (1863—1910) в українській літературі постать, безперечно, помітна і важлива.

Підмогильний Валеріан Петрович — український письменник і перекладач, один з найвизначніших про-заїків українського «розстріляного відродження».

Остап Вишня (П.М. Губенко) (1889—1956) — ві-домий український письменник, перекладач, але най-більшої слави зазнав як гуморист і сатирик.

Іван Карпенко-Карий — корифей української п’єси, утвердив жанр комедії в українській літера-турі як канонічну універсальну форму художнього зображення і моделювання найрізноманітніших проявів взаєм

Леонід Гаврилович Скрипник (псевдонім — Левон Лайн; 1893–1929) — український письменник, прозаїк, теоретик мистецтва, критик і публіцист.

Осип Турянський (1880–1933) — письменник, пе-дагог, перекладач, літературний критик. «Дума пралісу» — філософсько-алегоричний твір, що освітлює темні основи людської культури та про-тиставить

Василь Стефаник (1871–1936) — талановитий ук-раїнський письменник-реаліст, громадський діч, по-літик, неперевершений майстер стислої соціально-психологічної новели.

Микола Куліш — український драматург, представ-ник Розстріляного Відродження.

Ольга Кобилянська (1863–1942) — відома українська пись-менниця, громадсько-культурна діячка.

Андрій Чайковський (1857–1935) — видатний українсь-кий письменник, автор багатьох історичних повістей, ро-манів, присвячених минулому України козацької доби, які посідають значне місце в його творч