До збірки творів Григорія Косинки увійшли найбільш відомі новели: «Фавст», «В житах», «Серце» та ін. Новелістика Григорія Косинки має автобіографічне підґрунтя.

Повість «Батурин» оповідає про одну з найтрагічніших сторінок в історії України, коли царські війська зруйнували гетьманську столицю Батурин.

Ольга Кобилянська (1863-1942) — відома українська письменниця і громадсько-культурна діячка.

Повiсть «Не вбивай» присвячена подiям, якi зумовили страту Кочубея та Iскри.

Іван Карпенко-Карий — корифей української п’єси, утвердив жанр комедії в українській літературі як канонічну універсальну форму художнього зображення і моделювання найрізноманітніших проявів взаєми

Грінченко Борис Дмитрович (1863 – 1910) – україн-ський письменник (поет, прозаїк, публіцист, перекла-дач, літературознавець, драматург), фольклорист, етно-граф, мовознавець, лексикограф, видавець і

Пмогильний Валеріан Петрович — український письменник і перекладач, один з найвизначніших про-заїків українського «розстріляного відродження».

Коцюбинський Михайло Михайлович — видатний український письменник, суспільний діяч, класик української літератури.

Іван Семенович Нечуй-Левицький — український письменник, етнограф, фольклорист, педагог, пр

Борис Дмитрович Грінченко (1863—1910) в українській літературі постать, безперечно, помітна і важлива.

Осип Турянський (1880–1933) — письменник, педагог, перекладач, літературний критик.

Роман «Сагайдачний» так і не побачив світ у повному обсязі. Вийшло лише перші три його частини. А дві останні не були опубліковані і їх не вдалося знайти.