Усі люди прагнуть кохання. Та декого доля веде до щастя нестерпними шляхами. Не всі й не одразу знаходять свою половинку.

Повiсть «Не вбивай» присвячена подiям, якi зумовили страту Кочубея та Iскри.

Повість «Батурин» оповідає про одну з найтрагічніших сторінок в історії України, коли царські війська зруйнували гетьманську столицю Батурин.

Людмила Олексіївна Березіна (літ.псевдонім — Дніпрова Чайка) — письменниця та громадська діячка.

Павло Тичина (1891–1967) — один із найвизначніших поетів українського модернізму, громадський діяч, перекладач із багатьох мов.

Творчість Спиридона Черкасенка (1876–1940) широко охоплює різні жанри: поезія, проза, драматургія, публіцистика, сатира, критика.

Євген Плужник (1898–1936) — відомий український поет-філософ. Поезія Плужника — надзвичайно складне явище, що поєднує в собі і віру, і сумніви, і печаль.

Іван Якович Франко (1856—1916) — український письменник, поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч.

Степан Васильович Руданський — український поет, перекладач античної літератури, автор класичних сатир на міжнаціональну та антиімперську тематику.

Володимир Іванович Самійленко — український поет-лірик, сатирик, драматург і перекладач, який кожен рядок присвячував рідній країні, яку любив святою й нездоланною любов’ю.

Олекса Коронатович Стефанович — український поет, літературний критик, творчість якого наповнена спогадами про волинські краєвиди, постаті минулого та трагічні картини історії й сучасності.

Грінченко Борис Дмитрович (1863 — 1910) — український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадсько-