Борис Дмитрович Грінченко (1863—1910) в українській літературі постать, безперечно, помітна і важлива.

Тарас Шевченко (1814–1861) – видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч, людина універсальних талантів і інтересів.

Василь Семенович Стефаник (1871 —1936) — український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик.

Іван Нечуй-Левицький (1838—1918) — класик української літератури, видатний письменник-реаліст, перу якого нале

Іван Карпенко-Карий — корифей української п’єси, утвердив жанр комедії в українській літера-турі як канонічну універсальну форму художнього зображення і моделювання найрізноманітніших проявів взаєм

Богдан-Ігор Антонич — український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець.

Леонід Гаврилович Скрипник (псевдонім — Левон Лайн; 1893–1929) — український письменник, прозаїк, теоретик мистецтва, критик і публіцист.

Іван Якович Франко (1856—1916) — український письменник, поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч.

Іван Котляревський — український письменник, поет, драматург, засновник нової української літератури, громадський діяч, автор першого тво-

Творча спадщина Івана Нечуй-Левицького неймовірно різноманітна та включає в себе п’єси, повісті, романи, новели, драми, оповідання, нариси...

Данило Мордовець (1830–1905) — історик, письменник, чиновник (дійсний статський радник), громадський діяч.

Осип Маковей (1867–1925) — український письменник, літературознавець, перекладач і громадсько-політичний діяч.