Монографія присвячена концептуалізації ідентичності людини прикордоння, яка не є сталою чи універсальною категорією, перебуває в постійному становленні, залежить від історичних обставин, мобільності, досвіду переходу через кордон, а також від соціального контексту, в якому ця людина перебуває. З цієї перспективи прикордоння перестає бути лише географічною територією і перетворюється на простір культурного випробування та соціальної інновації. Наукова рефлексія над цим феноменом поєднує міждисциплінарний підхід із результатами прикладних соціологічних досліджень, здійснених у прикордонних університетських центрах Польщі (Жешув) та України (Чернівці).

Книга є вагомим внеском у сучасні студії з прикордоння, ідентичності, міжкультурної комунікації, соціології простору та філософії людини. Міждисциплінарність, опора на польсько-український досвід, поєднання теорії й емпірики роблять її надзвичайно актуальною не лише для академічного середовища, а й для ширшого кола читачів, зацікавлених у розумінні сучасного світу, у якому межі постійно зміщуються, а люди прикордонь стають своєрідними провідниками між минулим і майбутнім, локальним і глобальним, усталеним і змінним.