У монографії викладено дослідження, що стосується становлення теорії поетичного перекладу на тлі розвитку вітчизняного та зарубіжного перекладознавства; розглянуто засадничі перекладознавчі поняття, а також проблемні аспекти, релевантні для досягнення адекватного перекладу; запропоновано нову прикладну модель поетичного твору, за допомогою якої перекладач може здійснювати належний доперекладний аналіз першотвору та забезпечувати його повноцінний переклад, відтворювати єдність змісту і форми оригіналу як макрообразного утворення, а критик і редактор перекладу – визначати й оцінювати якість перекладу віршового твору; розкрито й описано основні складники поетичного макрообразу, засоби їх формування, особливості інтерпретації, а також трансформації, яких вони зазнають під час перекладу; розглянуто особливості відтворення індивідуального авторського стилю в перекладі, проблему множинності перекладів та ін.

Це наукове видання є водночас навчальним та навчально-методичним посібником.

Для перекладачів, викладачів, критиків і редакторів перекладу, перекладознавців, літературознавців, студентів, аспірантів, філологів широкого кола, для всіх, хто цікавиться питаннями поезії та її перекладу.