Монографія присвячена малодослідженому аспектові життя і творчості Тараса Шевченка, про що мовлено і в новітній «Шевченківській енциклопедії». Практично вперше системно досліджено інтимно-любовні дискурси в об’ємній різножанровій шевченкіані, творчі інтерпретації в ній Шевченкових взаємин із жінками в різні періоди його життя, міру відповідних домислів і вимислів у творах, зокрема залежно від стильових і родо-жанрових характеристик літературних текстів. Зауважено на помітній еволюції аналізованих дискурсів у шевченкіані різних часів, на їх ‒ дискурсів ‒ важливості для осягнення повноти і рельєфності образу українського генія ‒ національного Пророка і «живої» людини. 

Студія адресована і шевченкознавцям та шевченколюбам, і широому читацькому загалові.